ЗНО з української мови і літератури: особливості тесту 2013 року

-  Програма ЗНО з української мови і літератури 2013 року

• -  Загальна характеристика тесту з української мови і літератури 2013 року
• - Затверджено умови прийому до ВНЗ у 2013 році 
• http://osvita.ua/vnz/news/32346/
• http://osvita.ua/legislation/Vishya_osvita/9990/

• Додатково див.:

  • Додаток 1. Перелік конкурсних предметів та творчих конкурсів при вступі на основі повної загальної середньої освіти до вищих навчальних закладів для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра (спеціаліста, магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань) ;
  • Додаток 2.  Перелік конкурсних предметів та творчих конкурсів при вступі на основі базової та повної загальної середньої освіти до вищих навчальних закладів для навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста ;
  • Додаток 3. Таблиця відповідності середнього бала документа про повну загальну середню освіту, обрахованого за 12-бальною шкалою, значенням 200-бальної шкали ;
  • Додаток 4. Перелік природничо-математичних та інженерно-технічних спеціальностей .

Особливості тесту ЗНО 2013 року з української мови і літератури та матеріали для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень з української мови і літератури у 2013 році (ЗНО-2013)

Тест  зовнішнього незалежного оцінювання  з української мови і літератури у 2013 році складається із завдань трьох форм: завдань з вибором однієї правильної відповіді, завдань на встановлення відповідності та завдання з розгорнутою відповіддю.

Загальна кількість завдань тесту – 61, останнє завдання передбачає створення власного висловлювання та виконується у бланку відповідей Б.

На виконання всіх завдань тесту ЗНО з української мови і літератури учасникам буде відведено 180 хвилин.

Завдання з вибором однієї правильної відповіді  - до кожного із завдань буде подано чотири або п’ять варіантів відповіді, з яких лише один є правильним. Завдання вважатиметься виконаним, якщо абітурієнт вибрав і позначив правильну відповідь у  бланку відповідей А . У тест з української мови і літератури включено 51 завдання цієї форми (№1–23, 29–36, 37–56).

Завдання з вибором однієї правильної відповіді будуть оцінюватися в 0 або 1 тестовий бал. 1 бал буде зараховано якщо вказано правильну відповідь; 0 балів, якщо вказано неправильну відповідь, або вказано більше однієї відповіді, або відповіді не надано.

  Завдання на встановлення відповідності (логічні пари)  - до кожного завдання подано інформацію, позначену цифрами (ліворуч) і буквами (праворуч). Щоб виконати завдання, необхідно встановити відповідність інформації, позначеної цифрами та буквами (утворити логічні пари). Завдання вважається виконаним, якщо учасник тестування правильно зробив позначки на перетинах рядків (цифри від 1 до 4) і колонок (букви від А до Д) у таблиці бланка відповідей А.

Тест містить 9 завдань на встановлення відповідності (№24–28, 57–60), виконання яких оцінюватиметься в 0, 1, 2, 3 або 4 тестових бали. 1 - бал за кожну правильно встановлену відповідність (логічну пару); 0 балів, якщо не вказано жодної правильної логічної пари або відповіді на завдання не надано.

Завдання з розгорнутою відповіддю  - завдання цієї форми передбачає створення власного аргументативного висловлення на дискусійну тему (бланк відповідей Б). Виконання завдання з розгорнутою відповіддю оцінюється від 0 до 20 тестових балів за критеріями змісту та мовленнєвого оформлення.

Критерії оцінювання завдання з розгорнутою відповіддю тесту ЗНО з української мови і літератури

                 1. Теза: 0, 1 або 2 тестових бали.

• 2. Аргументи: 0, 1 або 2 тестових бали.
• 3а. Приклад із літератури чи інших видів мистецтва: 0, 1 або 2 тестових бали.
• 3б. Приклад, що є історичним фактом або випадком із життя: 0, 1 або 2 тестових бали.
• 4. Логічність, послідовність: 0, 1 або 2 тестових бали.
• 5. Висновок: 0, 1 або 2 тестових бали.
• 6а. Орфографія та пунктуація: 0, 1, 2, 3  або  4 тестових балів.
• 6б. Лексика, граматика та стилістика: 0, 1, 2, 3  або  4 тестових балів.
• Орієнтовний обсяг роботи – 1 сторінка (200-250 слів). Текст обсягом до 100 слів екзаменатори не перевірятимуть.

Максимальна кількість балів, яку зможе набрати учасник зовнішнього незалежного оцінювання, правильно виконавши всі завдання тесту з української мови і літератури, – 107.

  Зміст тесту визначений на основі Програми зовнішнього незалежного оцінювання з української мови і літератури.

Радимо учасникам тестування з української мови та літератури також ознайомитися з наступними матеріалами:

  Власне висловлювання:

• Алгоритм написання власного висловлювання

• Критерії оцінювання власного висловлювання

• Методичні поради щодо написання власного висловлювання (1)

• Методичні поради щодо написання власного висловлювання (2) 

• Приклад написання власного висловлювання

• Зразки формулювання теми власного висловлювання

• Схема оцінювання тестового завдання з розгорнутою відповіддю (власного висловлення) з української мови (І сесія).

• Схема оцінювання тестового завдання з розгорнутою відповіддю (власного висловлення) з української мови (ІI сесія).

• Таблиця переведення тестових балів, отриманих учасниками зовнішнього оцінювання 2012 за тест з української мови та літератури (I сесія), в рейтингову шкалу (від 100 до 200 балів).

Таблиця переведення тестових балів, отриманих учасниками зовнішнього оцінювання 2012 за тест з української мови та літератури (II сесія), в рейтингову шкалу (від 100 до 200 балів).

• Програма ЗНО з української мови і літератури 2013 року

• Загальна характеристика тесту з української мови і літератури 2013 року

• Тест ЗНО з української мови та літератури 2012 року (І сесія)

• Тест ЗНО з української мови та літератури 2012 року (ІІ сесія)

• Завдання пробного ЗНО 2012 року з української мови та літератури

• Тест ЗНО з української мови та літератури 2011 року (І сесія)

• Тест ЗНО з української мови та літератури 2011 року (ІІ сесія)

• Завдання пробного ЗНО 2011 року з української мови та літератури

• Демонстраційний варіант тесту з української мови і літератури 2010 року

• Зразки завдань з української літератури 2010 року

• Зразки завдань з української мови 2010 року

• Тест ЗНО з української мови і літератури 2010 року (І сесія)

• Тест ЗНО з української мови і літератури 2010 року (ІІ сесія)

• Тест ЗНО з української мови і літератури 2010 року (ІІІ сесія)

• Тест ЗНО з української мови та літератури 2009 року

• Тести ЗНО онлайн 

ДПА, 9 клас, Географія

ДПА, 9 клас, Біологія.rar [1.64 Mb] (cкачано: 27)

ДПА, 9 клас, Українська мова.rar [327.57 Kb] (cкачано: 17)

ДПА, 9 клас, Математика.rar [3.11 Mb] (cкачано: 11)

ДПА, 9 клас, Англійська мова.rar [1.38 Mb] (cкачано: 7)

ДПА, 11 клас, Українська література.rar [1.2 Mb] (cкачано: 6)

ДПА, 11 клас, Математика.rar [4.16 Mb] (cкачано: 1)

ДПА, 11 клас, Історія України.rar [4.81 Mb] (cкачано: 7)

ДПА, 11 клас, Біологія.rar [1.7 Mb] (cкачано: 9)

ДПА, 11 клас, Українська мова.rar [457.75 Kb] (cкачано: 11)

Матеріали батьківських зборів

Знання - це гість, а розум - це хазяїн,

у добрій спілці жити треба їм.

Хто має розум і багато знає,-

той буде довше сильним і міцним.

А сила, що без розуму, - недужа.

бо все робити буде навмання.

Тож для творіння, для роботи, друже,

виховуй розум і бери знання.

Давид Гуліа   

        Рівень самостійної роботи учнів характеризується тим, що все більше число компонентів навчальної діяльності передається для самостійного здійснення учневі (першими дидактично виправданими є завдання: передавати учневі для самостійного виконання самооцінку, далі - самоконтроль, потім - визначати способи й завдання навчальної роботи). У міру надбання таких навчальних прийомів учень стає все більш придатним до виконання самостійної роботи. Отже, самостійна робота учня - це така робота, яку учень виконує без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням і в спеціально виділений час.

        За психолого-педагогічною структурою самостійна робота учня складається з таких елементів:

• завдання вчителя й спеціально відведений час для його виконання;

• виконання цього завдання без безпосередньої участі педагога;

• подолання учнем пізнавальних складностей, розумової або фізичної напруги для виконання поставленого завдання.

        Самоосвітній діяльності також притаманна самостійність. Найважливіша психологічна відмінність її від самостійної роботи полягає в тому, що самостійну роботу учень виконує за завданням педагога, а самоосвітою керує сам, будуючи її відповідно власним задачам.

        Отже, самоосвіта - це особлива діяльність, яка має власну специфічну структуру, відмінну від структури навчальної діяльності та її самостійних форм тим, що її основні компоненти - мотиви, задачі, способи дії та способи контролю учень добирає самостійно.

        У самоосвітній діяльності домінують внутрішні (пізнавальні й соціальні) мотиви, оскільки така діяльність завжди є добровільною. Предметом самоосвіти стають інформаційні матеріали, які виходять за межі шкільної програми. Учень тут сам визначає матеріал для засвоєння: його форму, обсяг, строки та джерела (власна або публічна бібліотека, Інтернет або інші засоби масової інформації). Роль педагога за таких психологічних умов зводиться до формування в учня потреб, мотивів і способів самоосвіти, показу зв'язків самоосвіти й шкільного навчання.

        У самоосвітній діяльності учнів можна виділити такі рівні:

• супутнє шкільному навчанню: самоосвіта здійснюється всередині навчальної діяльності, ще не відокремилась від неї, учіння коректує самоосвітню діяльність;

• особлива самоосвітня діяльність (не сповна розгорнута) по розв'язуванню окремих "утилітарних" задач;

• специфічна самоосвітня розгорнута діяльність по самовихованню особистості.        

        Психологи встановили, що засвоєння знань і способів діяльності набагато міцніше, якщо воно розосереджене в часі. Первинне сприйняття і закріплення знань на уроці - при будь-якій скільки завгодно ефективній організації  навчального процесу, повинні обов'язково підкріплюватися подальшим обдумуванням, застосуванням нового знання, пов'язуванням нового із старим, його творчою переробкою. Тільки ті знання стають переконаннями людини, які нею самостійно обдумані, пережиті. І якщо первинне сприйняття і закріплення знань може бути фронтальним, то подальша робота повинна бути індивідуальною, самостійною, в тому об'ємі і темпі, які необхідні кожному учневі для повного і міцного засвоєння матеріалу. Це можливо тільки в умовах самостійної навчальної роботи вдома.

        Від того, наскільки успішно йде приготування домашніх завдань, часто залежить і успішність навчання в цілому. Але організація домашньої навчальної роботи школярів, мабуть, найважча ланка в навчально-виховному процесі. Багато сторін цієї проблеми вимагають найпильнішої уваги.

        Зі структури навчальної діяльності випливає, що вміє самостійно вчитися той учень, який:

• сам визначає мету діяльності або розуміє і приймає ту, яку ставить учитель;
• виявляє зацікавленість навчанням, докладає вольових зусиль;
• організовує свою працю для досягнення результату;
• добирає або знаходить потрібні знання, способи для розв'язання задач;
• виконує у певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції;
• усвідомлює свою діяльність і прагне її удосконалити;
• володіє уміннями і навичками самоконтролю і самооцінки.

        Зміст, характер і об'єм домашнього завдання, його функції в розвитку і вихованні особистості учня - ось ті питання, які вважаються особливо важливими в проблемі домашньої навчальної роботи. Їх правильне рішення - в руках вчителя та батьків.

        Як же правильно організувати розумову самоосвітню працю учнів вдома?

-          домашні завдання слід диференціювати залежно від рівня підготовки учнів, їхніх сил, стану здоров'я і здібностей;

-          якість розумової роботи вдома потрібно систематично контролювати, інакше в учнів можуть розвинутись такі негативні риси характеру, як безвідповідальність, несумлінність тощо;

-          братися до виконання домашніх завдань не варто одразу після закінчення уроків, коли працездатність знизилась, а також після обіду, коли внаслідок інтенсивних процесів травлення частина крові відпливає від головного мозку, що теж знижує інтенсивність розумової роботи;

-          необхідно відновити працездатність дітей, яка суттєво знизилася. Найкращий активний відпочинок на свіжому повітрі: допомога батькам по господарству, догляд за рослинами чи тваринами; рухливі ігри, спортивні та інші розваги. Все це позитивно впливає на функціональний стан центральної нервової системи. Однак слід пам'ятати: тривалість посильної фізичної праці, ігор чи занять спортом на свіжому повітрі не повинна перевищувати 1,5 год, інакше працездатність не лише не відновиться, а, навпаки, знизиться;

-          визначений сталий час для цієї роботи: в учня виробляється умовний рефлекс на час, він швидше входить у роботу, легше засвоює матеріал, отже, виникає стан особливої схильності до розумової праці, практично не доводиться долати внутрішній опір і змушувати себе братися до завдань. Тому тільки якісь надзвичайні обставини можуть бути причиною поодинокого відходу від цього правила;

-          неприпустимо відкладати виконання завдань на більш пізній, ніж встановлено режимом, час через цікаву гру, телепередачу або ж якесь заняття. Відомо, що функціональному стану центральної нервової системи, її збудливості і, ясна річ, працездатності школярів властиві добові коливання. У другій половині дня, приблизно з 16 год, знову підвищується працездатність;

-          у кімнаті, де працює учень, необхідно додержуватись цілковитої тиші;

-          спочатку бажано виконувати письмові завдання, а потім усні; починати з предметів середньої трудності, а тоді переходити до важчих.

        Батьки, щодня спілкуючись з дітьми,  мають змогу виробити у них звичку до організованості. Тоді щоденне приготування уроків стане органічною потребою, а марно згаяний час буде взятий до уваги як неприємний виняток. Бажаючи допомогти дитині у навчанні, нам слід запастися терпінням, але щодня діяти наполегливо.

        Треба щоденно привчати дітей до виконання режиму дня, виховувати організованість, розвивати мислення, спостережливість. Адже нерідко буває так: дитина здібна, вміє щось робити, але не хоче, і, навпаки, хоче, але в неї зразу не виходить, вона втрачає інтерес, і предмет стає незрозумілим, ненависним. Отже, передусім радимо поспостерігати, придивитись, як працює над уроками син чи донька, скільки і на що витрачає часу.

1. Стимулюйте інтелект дитини.
2. Формуйте самоповагу.
Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати, і навіть, зазнавши невдачі, все-таки перемагати. Необхідно розвивати в дитині такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б і повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

3. Навчіть дитину спілкуватися.
Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:
- щира любов до батьків дає відчуття захищеності;
- приязне ставлення до оточуючих, не лише до близьких і рідних;
- зовнішня привабливість: одяг, манери;
- можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: поведінка батьків, учителів, ровесників;
- висока самооцінка, а звідси - впевненість у собі;
- мати хоча б середній запас слів, вміння підтримувати розмову.

4.Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом».
Перегляд телепередач через міру гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Телепередачам слід протиставляти заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою.

5. Виховуйте відповідальність і порядність.
Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що - погано, а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків - ровесників.

6. Навчіть дитину шанувати сім'ю.
7. Живіть у хорошому оточенні.
Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири і поведінку.

8. Будьте вимогливими.
Не будьте тиранами. Запам'ятайте, що відповідальними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.

9. Привчайте дитину до праці.

10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках.

1. Не чекай, що твоя дитина буде така, як ти. Або як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не думай, що дитина твоя: вона Божа.

3. Не вимагай від дитини платні за все, що ти для неї робиш: ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя другій, а та - третій, це не поворотний закон подяки.

4. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркого хліба, бо що посієш, те й зійде.

5. Не відносься до її проблем звисока; скрутність життя надана кожному по силам, і будь впевнений, їй вона важча не менш, ніж тобі твоя. А може, і більше. Тому що у неї ще нема навиків.

6. Не принижуй.

7. Не «гризи» себе, якщо не можеш чогось зробити для своєї дитини, гризи - якщо можеш та не робиш.

8. Пам'ятай - для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не хотів би, щоб інші зробили твоїй.

10. Люби свою дитину різною: не талановитою, невдалою, дорослою; спілкуючись з нею, радій, тому що дитина - це свято, яке поки з тобою.