Іванківському району 90 років

Домашня

Категорія: ---

Створений: березнь 1923 року.

Місце розташування: північ Київської області.

Включає: 1 селищну та 22 сільських рад, яким підпорядковані 80 населених пунктів.

Районний центр: Іванків. Розташований на лівому боці річки Тетерів, за 80 кілометрів на північ від м. Київ.

Має кордони: на заході – з Житомирською областю, на сході - з Чернігівською областю, а також з Бородянським, Вишгородським та Поліським районами, також на півночі прилягає до Республіки Білорусь.

Відстань до найближчої залізничної станції Тетерів - 40 кілометрів.

Відстань до міжнародного аеропорту «Бориспіль» - 130 кілометрів.

Площа району: 361600 гектарів.

Коротка історія

Перші документальні згадки про селище датовані 89 роком XV століття. У давнину Іванків називався Землею Трудинівською. Трудинове переходило від одного власника до іншого. У 1589 році ці землі почали називати Місцем Івановим – від імені тодішнього власника маєтку Івана Проскури. Згодом з'явилась назва Іванків

Жителі Іванкова брали участь у визвольній війні українського народу 1648-1654 років. Багато з них у складі Київського полку захищали північно-західні кордони України від нападів шляхти. Місцеве населення активно підтримувало повстання селян і козаків проти польської шляхти, що у 1664-1665 роках охопило Правобережну Україну. В Іванкові повстанці розгромили шляхетський маєток.

За Андрусівським перемир'ям 1667 року Іванків залишився за Польщею.

У 1743 році було збудовано церкву ім'я Пресвятої Богородиці.

Після приєднання Правобережної України до Росії 1793 року Іванків став містечком Радомишльського повіту. На початку ХІХ століття в ньому проживало 1300 чоловік, серед яких було 10 ремісників. У містечку влаштовували ярмарки, на яких торгували лісом, бондарними виробами, смолою, дьогтем, льоном, худобою, рибою тощо.

У 1887 році за рішенням сходу громадян було створено першу бібліотеку та відкрито сільбудинок, церковно-парафіяльну школу.

В кінці 1897 року відкрито телеграф. Першу телеграму з Іванкова до Києва відправлено 14 (26) листопада. Штат поштово-телеграфного відділення складався всього з чотирьох чоловік – начальника, наглядача, листоноші і сторожа.

На початку ХХ століття в містечку Іванків налічувалося 396 дворів, проживало 3138 осіб. Значну частину населення становила сільська біднота. На місцевих підприємствах - 2 шкіряних, 2 цегельних заводах, у 4 кузнях та 5 млинах - працювала невелика кількість робітників.

Із 1940 року отримало статус селища міського типу.

Під час Великої Вітчизняної війни 808 днів і ночей Іванків був окупований німецькими військами. Жителі району вели активну боротьбу проти фашистських окупантів. В багатьох населених пунктах району діяли підпільні групи і партизанські загони. З вересня 1942 року діяв Київський підпільний обком партії, першим секретарем якого був Іван Васильович Сергієнко. 1943 року його із соратниками-підпільниками закатовано в застінках гестапо. 8 травня 1965 року Івану Васильовичу Сергієнку посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. В с. Підгайне йому встановлено пам'ятник.

26 червня 1943 року в урочищі «Березівка» під Шпилями розстріляно іванківських підпільників Катерину Фещенко, Клавдію Терентюк та інших народних месників.

Всього за час окупації району закатовано і розстріляно 674 особи - партизанів, підпільників, мирних жителів. 19 травня 1943 року фашисти за допомогу жителів Заруддя партизанам повністю спалили це село. На роботи до Німеччини було вивезено 3237 чоловік. На фронтах війни загинуло 5 тисяч уродженців району. Хоробрістю в боях за визволення Вітчизни від фашистських загарбників відзначилися Герой Радянського Союзу Петро Степанович Черненко, кавалери трьох орденів Слави Пилип Романович Приходько і Юзеф Миколайович Верес та багато інших героїв-орденоносців.

У повоєнні роки відбудови народного господарства мешканці району багато працювали над зміцненням економіки рідного краю, виробництвом сільськогосподарської та промислової продукції. Вагомий внесок у розвиток сільського господарства району зробили Герой Соціалістичної праці, делегат Третього Всесоюзного з'їзду колгоспників, орденоносець Л.Н.Бойченко, Заслужений працівник сільського господарства З.А.Дударенко, орденоносці Р.А.Костюченко, Г.Я.Кобернюк. Прославили на весь світ Іванківський край своєю творчістю народний художник України, заслужений діяч мистецтв України, майстер народної творчості, Член Спілки художників України, лауреат Державної премії України ім.. Т.Г.Шевченка М.О.Примаченко та народний художник України, заслужений майстер народної творчості України, лауреат Державної премії України ім. Т.Г.Шевченка, член Спілки художників України, знаменита ткаля Г.І.Верес.

У 1959 році до складу Іванківського району було приєднано Розважівський район.

В налагоджене життя іванківців свої корективи внесла Чорнобильська катастрофа 1986 року. Через два роки до складу Іванківського району ввійшла частина населених пунктів Чорнобильського району.

У 2000 році на клумбі за Іванковом встановлено незвичну бетонну скульптуру у вигляді велетенського яйця. Її подарував нашому селищу німецький зодчий Армін Кольбі як символ життя і родючості землі, що має відродитися після чорнобильської біди.

Біля Іванкова виявлено стоянки періоду мезоліту та поселення доби неоліту. На території селища збереглися залишки поселення часів Київської Русі.

Гімн Іванківського району

Іванківський наш край, серед лісів величних

Серед прадавніх запашних полів…

Живи в віках, примножуй славу вічну

Своїй землі і тим, за неї хто поліг.

В роки війни, в чорнобильську годину,

Ти вистраждав і вистояв, щоб жить.

Ти пив полин за світ, за Україну,

Щоб ми могли творити і любить.

Рости жита, квітуй у буйнім цвіті,

Хай плеса будуть чисті, мов кришталь…