МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ 

 

від 08.02.13№_1/9-92

 

Про порядок закінчення навчального року та проведення державної підсумкової атестації

у загальноосвітніх навчальних закладах в 2012/2013 навчальному році

 

Завантажити лист [28.36 Kb] (cкачано: 11) та додаток [99.77 Kb] (cкачано: 11) до нього.

Вчимося спонукати себе до самоосвітньої діяльності

Проаналізуйте, чи завжди ви це робите:

1.Аналізуєте свої слабкі та сильні сторони.

2.Визначаєте свої потреби, інтереси, мету, мотиви.

3.Знаєте, як долати свої недоліки, бо ознайомилися з інформацією, як це робили видатні люди.

4.Відчуваєте в собі силу здійснити процес самовдосконалення, саморозвитку, самовиховання, самоосвіти.

5.Знаєте, як здобувати інформацію з різноманітних джерел інформації, володієте певними навичками.

6.Самостійно організуєте свою діяльність.

7.Опрацьовуєте матеріал осмислено, знаходите можливості його застосування у своєму житті.

Ви все це вмієте робити і робите? Є позитивні результати такої роботи?

Чудово! Успіх іде за вами.

 

Корисні звички для успішного навчання та самонавчання

Щоб бути успішним у навчанні та самонавчанні,

підготуйте себе до цього, формуючи такі звички:

•Відповідайте за себе. Відповідальність - це усвідомлення того, що для досягнення успіху ви самі маєте визначити свої пріоритети, розподілити час і ресурси.

•Сконцентруйтеся на своїх цінностях і принципах. Не дозволяйте друзям і знайомим вказувати, що для вас важливо.

•Поставте першочергові речі першими. Не дозволяйте іншим відвертати вашу увагу від поставленої мети. Визначте час і місце своєї найбільшої продуктивності. Розташуйте пріоритети відповідно до ступеня складності матеріалу.

•Показуйте себе з кращого боку.

•Спочатку зрозумійте інших, а потім намагайтеся, щоб зрозуміли вас.

•Шукайте найкраще розв'язання проблеми.

•Будьте вимогливими до себе.

Пам'ятка з самоосвіти

1.Постав перед собою завдання самостійно поліпшувати свої досягнення в навчанні, виявляй при цьому наполегливість.

2.Подумай, які риси характеру потрібні тобі в самостійному житті, які з них ти можеш сформувати в себе під час навчання.

3.Проаналізуй, як ти виконуєш навчальні завдання. Дай собі відповідь на запитання:

•Для чого ти вчишся?

•Чи вмієш ти самостійно виконувати навчальні завдання?

•Як ти перевіряєш себе: під час виконання домашнього завдання; коли вже все виконаєш; плануєш, який вийде результат?

•Як довго ти можеш бути уважним і працездатним?

•У який час протягом дня ти працюєш краще?

•Чи вмієш ти зосередитися на навчальному завданні, коли тобі щось заважає?

•Чи користуєшся ти пам'ятками під час виконання домашнього завдання?

•Які недоліки у твоїй навчальній діяльності можуть тобі заважати самостійно працювати, здобувати знання?

•Відповідаючи на подані вище запитання, спробуй поставити перед собою завдання поліпшити самостійне здобуття знань.

 

Сім кроків до вміння організовувати свій час

1.Складання списку справ.

2.Упорядкування, класифікація справ у списку.

3.Розподіл списку на два: список регулярних справ і список інших справ.

4.Перетворення нерегулярних справ на регулярні й точно сплановані.

5.Розподіл регулярних справ на жорстко фіксовані в часі й ті, що мають часові рамки.

6.Чітке фіксування в часі регулярних справ, закріплення за ними одних і тих самих годин.

7.Визначення ступеня невідкладності нерегулярних справ, особливо тих, які можуть перетворитися на термінові.

  

Як виконувати письмові завдання

1.Уважно прочитай завдання.

2.Повтори за допомогою підручника, вивчи визначення, правила, пов'язані з виконанням даної роботи.

3.Після виконання письмового завдання уважно перевір написане.

4.Помилки виправляй акуратно, відповідно до рекомендацій учителя.

 

Як працювати над твором

1.Зміст твору має відповідати темі (про що писатимете) та основній думці (що ви стверджуватимете).

2.Не пишіть зайвого (що не стосується теми висловлювання).

3.Стежте за порядком викладу думок.

4.Використовуйте відомі вам мовні засоби зв'язку між реченнями в тексті.

5.Дбайте про мовленнєве оформлення.

 

Як працювати над переказом

1.Прочитайте уважно текст.

2.Визначте його тему та основну думку.

3.Поділіть текст на частини і дайте їм заголовки.

4.З'ясуйте значення та правопис незрозумілих слів, розстановку  розділових знаків.

5.Складіть план.

6.Перекажіть текст, дотримуючись плану.

7.Пам'ятайте про вимоги до мовлення.

 

Як працювати над збагаченням словникового запасу

1. Читайте багато художніх творів відомих майстрів слова. Записуйте слова й вирази, які ви хотіли б вживати у своєму мовленні.

2.Читайте текст повільно, намагайтеся встановити, як інакше можна тлумачити слова й речення.

3.Не залишайте поза увагою незрозумілі слова - звертайтеся частіше до словників.

4.Заведіть зошит обліку прочитаних книг.

5.Ваше мовлення збагатять записи прислів'їв, приказок, крилатих слів та виразів.

  

Як скласти конспект

1.Прочитай текст, розділи його на основні смислові частини, визнач головну думку.

2.Якщо треба скласти план-конспект, сформулюй його пункти, підпункти, визнач, що саме слід включити в план-конспект для розкриття кожного з них.

3.Найважливіші положення (тези) послідовно і стисло виклади своїми словами або у вигляді цитат.

4.У конспект слід включити й докази, що обґрунтовують основні положення, конкретні факти, приклади.

5.Окремі слова пиши скорочено, виписуй лише ключові слова, застосовуй умовні позначки.

6.Роби широкі поля: це дасть змогу доповнювати конспект.

7. Застосовуй різні способи підкреслювання, використовуй олівці та ручки різного кольору.

 

Як готувати доповідь, реферат

1.Продумай тему, загалом визнач її зміст, склади план.

2.Склади список літератури; читаючи її, виписуй усе, що слід включити в роботу.

3.Дороби план, проти кожного пункту познач, з якої книги слід узяти матеріал.

4.У вступі до роботи розкрий значення її теми.

5.Послідовно розкрий усі передбачені планом питання, обґрунтуй, підкріпи прикладами, фактами.

6.Вислови своє особисте ставлення до теми.

7.Пиши грамотно, стисло, не припускайся повторень.

8.Точно вкажи, звідки взято наведені в тексті цитати й факти.

9.Наприкінці роботи зроби узагальнені висновки.

10. Самокритично прочитай роботу, відкоригуй, перепиши начисто.

  

Як готувати домашні завдання?

1.Приступайте до роботи тільки після відпочинку.

2.Готуйте уроки «сьогодні на сьогодні»: це краща профілактика забування.

3.Починайте роботу з настановою запам'ятати надовго.

4.Під час виконання домашнього завдання чергуйте предмети різних циклів.

5. Постійно контролюйте якість виконаного завдання.

 

Про раціональний режим навчальних занять

1.Необхідно в середньому після кожної години розумової праці робити десятихвилинну перерву для відпочинку.

2.Відпочинок під час перерви має бути активним, саме це підвищує чутливість нервової системи, зміцнює увагу й пам'ять, активізує розумову діяльність.

3.Слід враховувати, що в першій половині дня більшість людей має вишу працездатність, ніж у другій.

4.Перш ніж стати до роботи, потрібно її продумати так, щоб у мозку склалася модель готової роботи і весь порядок трудових прийомів.

5.Потрібно обирати таку послідовність трудових дій, щоб результати вже виконаних операцій не були порушені наступними діями.

 

Як здійснити самопідготовку

1.Виконувати домашню роботу слід починати в точно встановлений час.

2.Перш ніж розпочати роботу, перевір готовність робочого місця.

3.Розпочинаючи роботу, зосередься, подумай, із чого почнеш.

4.Намагайся всі утруднення усунути самостійно.

5.Про завдання дізнавайся зі щоденника або закладки в підручнику.

6.Якщо забув правило, спробуй пригадати, перевір себе за підручником.

Батьківський лекторій на тему:

«Культурні цінності сім’ї та їх значення для дитини»

Яншаєва Наталія Миколаївна, класний керівник 8 класу

 

     В українських родинах дітей завжди вчили, що людина невіддільна від свого роду, нації. Головним охоронцем ладу в родинах та суспільних взаєминах був звичай. Він зобов’язував кожного члена роду досконало вивчати і знати свій родовід до сьомого коліна та пов’язані з ними життєві успіхи. Повага і любов до свого роду, рідної сім’ї, землі, національних звичаїв і традицій починалася з поцінування писемних пам’яток, переказів, предметів побуту, сімейних реліквій, портретів та іншої інформації про життя предків.

    Родинна педагогіка звертає увагу на виховання в дітей прагнення жити й творити за законами краси. Українці зростали в красивому природному середовищі і намагалися через ремесла зберегти це і переносили предмети матеріальної культури, формували народний фольклор та інші види мистецтв. Все це виховувало у підростаючого покоління високі естетичні ідеали, потяг до прекрасного, любов до отчого дому, родини, природи, свого краю. Це свідчить про те, що за багатовікову історії наш народ створив високий рівень статусу родини з її непорушним авторитетом, любов’ю до дітей і відданість обов’язку їх виховання.

    Рушник в Україні є традиційним видом народного мистецтва. Застосування їх різноманітне: декоративне - ними прикрашали стіни, столи; обрядове – використовували на весіллі (царські, вінчальні, орли). На рушникові подають хліб-сіль, зустрічають гостей, дарують на згадку сватам і свахам – все це функції весільних рушників. Існують рушники побутові – простенькі рушнички, якими витирали обличчя, руки, коли вмивалися. Вишиті рушники мають свої особливості в характері вишивки, кольором, техніці виконання. Гадяцькі рушники виконуються хрестиком, плутаним хрестиком, подвійним трикутником, вишивають їх переважно кольорами пастельних відтінків. Переважає рослинний орнамент із зображенням наших різних символів України, рідного краю. Тут розквітає калина – символ невмирущості роду, краси, дуб – уособлення чоловічої енергії, розвитку життя. Символіка винограду – радість, краса створення сім’ї, добробут, це символ життєвої ниви, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду. Барвінок – символ немеркнучого життя, яблуко – символ кохання, мак – квітка, що несе в собі незнищенну пам’ять роду. Соколи, голуби, півні – символи шлюбної пари, тому їх вишивають повернутими голівками один до одного.

   Рідне слово (яскраве, образне, педагогічно доцільне, висококультурне) сіє людяність у дитячих душах, виховує ціннісне бачення світу, формує національну психологію, характер, філософсько-світоглядний чинник «я». У родині завжди привчали до культури мови: коректності у висловлюваннях, стриманості й зваженості, чіткості й доступності. Традиції раціонального користування словом виховували пошану до думки іншої людини, правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність мовлення, тобто виступали своєрідною наукою й мистецтвом переконуючої комунікації. Фольклорні традиції у формі прислів'їв, приказок, загадок, пісень відображають найсуттєвіші сторони суспільних і родинних взаємин людини. Словесні формули традицій (вітання, звертання, вибачення тощо) допомагають встановити взаємини між людьми, підтримують доброзичливу тональність мовлення, сприяють вивченню й збереженню рідної мови.

     Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою горду юність, своє бажання бути красивим і ніжним, смілим і хоробрим?

    Пісня іде поруч з людиною все життя. З піснею працюють, відпочивають, проводжають в армію... З нею ми нерозривно пов’язані від народження до самої смерті. Кажуть, що пісні складає сам народ, та створюють їх і його талановиті сини та доньки..

   Із сивих полиневих  віків, із нерозгаданих людських таємниць, із

 діда-прадіда із роду-віку приносить нам всевладна вічність чи то у спадок, чи то в дарунок таке мудре й одвічно просте: „Спочатку було слово”…

    Родинно-мистецькі традиції (музичні, образотворчі, декоративно-ужиткові) відображають естетичний колорит побуту, доброзичливе ставлення до людей, уміння виробляти вироби, передають з минулого в майбутнє усталені століттями форми, ідеї, образи, теми, формують кодекс народної етики й естетики. Музичні традиції є особливою формою засвоєння навколишньої дійсності, найпотаємнішого й найтоншого стану душі. Вони завжди підтримували бадьорість духу й національну свідомість, розвивали емоційну культуру. Родинно-побутові традиції зумовлюють поведінку людей у повсякденному житті. Звичаї та обряди унормовували поведінку породіллі, виховували повагу до роду, пошану до батька - матері, людяність, делікатність, безкорисливість, доброту, привчали до дбайливого ставлення й догляду за дитиною. Весільні звичаї та обряди виховували лицарське ставлення до дівчини, справедливість, вірність, благородство, гордість, що підкреслювалося християнськими нормами дотримання чистоти у взаєминах.

    Великому значенню у родині надавалося привчанню людини до праці. Про це свідчить «помани», безвинагородна праця, дарунок, без якої не існувало жодної сторони людського життя. Після ритуалу «першого хліба» дитина повинна була розділити цей хліб з сусідами. Так дитині прививалася щедрість, бажання допомагати іншим. Якщо закладали будинок, обов'язково частували сусідів. Якщо заготовляли дрова, певну частину віддавали сиротам та вдовам. З нового полотна - бідному на сорочку. Якщо людина заходила до хати, завжди давали гроночку хліба, повинна була вийти з хлібом, який ніколи не купувався, а випікався завжди круглої форми, символізуючи собою сонце - джерело людського життя.

   Традиційне українське родинне виховання - це історично сформована, відшліфована через безперервне застосування впродовж багатьох віків у середовищі українців педагогічна система поглядів, ідеалів та засобів батьківсько-материнського впливу на дітей та молодь, спрямованих на формування життєдіяльних особистостей, забезпечення розвитку духовної єдності, наступності, спадкоємності поколінь і безсмертя нації. Особлива його виховна цінність полягає в тому, що воно базується на ґрунті рідної мови й звичаєвої родинно-побутової культури, своїм змістом і духом підпорядковується самобутній природі української дитини, потребам забезпечення її належного тілесного, духовно-морального й інтелектуального розвитку, повністю відповідає прагненням й корінним інтересам батьків і народу в цілому, а також ідеалам української педагогіки у формуванні довершеної особистості українця.

1. Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.

 

2. Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів - вони знають, що треба робити.

 

3. Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.

 

4. Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.

 

5. Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.

 

6. Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.

 

7. Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.

 

8. Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.

 

9. У електронних листах не застосовуйте текст, набраний у ВЕРХНЬОМУ РЕГІСТРІ - це сприймається у мережі як крик, і може прикро вразити вашого співрозмовника.

 

10. Не надсилайте у листі інформації великого обсягу (картинки, фотографії тощо) без попередньої домовленості з вашим співрозмовником.

 

11. Не розсилайте листи з будь-якою інформацією незнайомим людям без їхнього прохання - це сприймається як "спам", і звичайно засмучує користувачів мережі.

 

12. Завжди поводьтеся у мережі так, як би ви хотіли, щоб поводилися з вами!