• *  У кишечнику кашалотів із неперетравлених решток головоногих молюсків утворюється особлива речовина-амбра, яку застосовують у парфюмерній промисловості.
• *  Крокодили наповнюють свої шлунки не лише тваринами, яких спіймали, але і каменями. Вірніше, саме тому, що в раціон звичайного крокодила входять черепахи, риба, птахи, жирафи, буйволи і навіть леви, крокодилові необхідні в шлунку камені, аби всю цю їжу перетравити. Крім того, камені служать баластом при зануренні під воду.
• *  Китове молоко жирніше від людського в 10 разів. І як це матері-кити примудряються вигодувати дитинчат завдовжки близько 10 метрів? Це й справді нелегко: мати скороченнями спеціальної мускулатури випліскує молоко в рот дитинчаті, яке подібно до людської дитини з самого народження уміє триматися за сосок. А молоко китів приголомшує своєю поживністю, адже за день китеня набирає до 90 кілограмів!
• *  Я думаю, багатьом цікаво, як же птахам вдається без карт пролітати тисячі кілометрів і безпомилково потрапляти в призначений пункт. Виявляється, для орієнтації птахи використовують «вбудовані» матір'ю-природою феромагніти, за допомогою яких вони орієнтуються по магнітних полях планети.
• *  Взимку для бобрів в добі - 29 годин. Коли настає зима, бобри стають справжніми «домосідами», адже вони зовсім не виходять зі своїх темних нір, що складаються з мулу і дерева. У теплу пору року ці нічні тварини виходять з житла із заходом сонця, а приходять зі світанком. Проте в темних норах взимку у бобрів збивається добовий режим, і для них в добі «вміщається» 29 годин.
• *  Кроти зовсім не сліпі. Дослідження останніх років спростували існуючу думку про те, що кроти сліпі, оскільки живуть під землею. Насправді, у кротів досить гострий, хоча і обмежений, зір. А побачене кротом світло, служить знаком небезпеки, адже проникнення світла для нього означає не що інше, як те, що в нору проник хижак.
• *  Альтруїзм в природі. Багато хто думає, що в дикій природі немає місця альтруїзму між тваринами, оскільки в умовах природного добору виживає найсильніший. Проте, вчені наводять безліч прикладів, доводячи зворотне. Наприклад, нещодавно вдалося довести, що пташенята багатьох видів птахів видають спеціальні звуки, що оповіщають своїх родичів про те, що знайдена їжа.
• *  Риби можуть змінювати стать. Багато видів риб вміють змінювати стать, залежно від гормонального циклу і навіть від довкілля. А деякі представники мають органи обох статей одночасно.
• *   Унікальна кровоносна система жирафи. Оскільки мозок жирафи підноситься над власним тілом на висоту 5 метрів, постає проблема кровопостачання мозку. Виявляється, аби доставити кров на таку висоту, у жирафа є серце, вдвічі сильніше, ніж, наприклад, у корів; специфічна будова вен запобігає різкому приливу крові при опусканні голови вниз. А аби кров не застоювалася в ногах, у жирафа шкіра на ногах незвичайно натягнута.
• *  У слонів відмінна пам'ять. Мозок слонів - найбільший серед ссавців, його вага складає близько 5 кілограмів. Хоча заміряти інтелект у тварин дуже складно, проте співвідношення маси мозку і тіла наближається до аналогічного показника в шимпанзе, що свідчить про високі розумові здібності. Принаймні, останні дослідження доводять відмінну пам'ять у цих гігантів.
• *  Папуги не лише наслідують звукам. Існує думка, згідно якій папуга, що «говорить», просто відтворює почутий набір звуків. Проте, тридцятирічне вивчення такої здатності наших пернатих друзів показує зворотне. Виявляється, папуги можуть вирішувати прості лінгвістичні завдання на рівні 4-6 річних дітей, і навіть комбінувати завчені слова в нові одиниці.

   Програмою розвитку ООН презентовано портал, що дозволяє українській молоді скласти безкоштовний профорієнтаційний тест.
   Розробники програми зазначають, що тест визначає інтереси та здібності, а також ступінь самовизначення, здатність до прогнозування, здатність сприймати критику, взаємодіяти з іншими людьми та вирішувати проблеми.
   За результатами тесту можна визначити не лише професії, що найбільше підходять конкретній дитині, а також дізнатись чи варто здобувати освіту в ВНЗ іншого міста або за кордоном.
   Проект "Моя Кар’єра" реалізується Програмою розвитку ООН в Україні у партнерстві з Міністерством освіти і науки та Міністерством молоді та спорту.
   Тест може пройти молодь віком від 14 до 25 на порталі MyCareer.org.ua

Відділ інформації та комунікації з громадськістю УЦОЯО

    Що ми розуміємо під словами «самоосвіта»? Самоосвіта - це набуття нових знань та вмінь шляхом самостійної роботи над матеріалами і, відповідно, собою.

    Освіта – це живий процес, зусилля, яких вона часто вимагає, немалі, але вона є найбільшим задоволенням і грає важливу роль у сучасному суспільстві: самоосвіта забезпечує, щоб дітей цінували, а вони почувалися комфортно у навколишньому світі.

    Педагогічна освіта батьків покликана збагатити родинне виховання, сприяти зміцненню всіх його ланок, передусім педагогічної компетентності.

    У своїй педагогічній освіті батьки повинні побачити можливості розвитку спілкування і спільної діяльності з дитиною, зробити свою педагогічну позицію більш адекватною, гнучкою, прогностичною.

    Педагогічна самоосвіта батьків передбачає здобуття ними відповідних знань поза навчальним закладом, але під його безпосереднім впливом. Це читання педагогічної літератури (К. Ушинський у праці “Про користь педагогічної літератури” зазначав, що “... не тільки для вихователів потрібна педагогічна література; вона потрібна також для батьків... Всякий успіх суспільства неминуче спирається на педагогічну літературу”, періодичної преси, перегляд телепередач із цієї проблеми, де нині є чимало цінної інформації з батьківської педагогіки, педагогіки народознавства, професійної освіти тощо.

    За результатами досліджень Б. Коморовської (B. Komorowska), серед причин, що зумовлюють труднощі у вихованні учнів Польщі, 47,6% опитаних визнали складну ситуацію в сім’ї.  В Україні, де кожна четверта сім’я – неповна, значно частішими є не лише економічні, психологічні, а й інші проблеми соціально-педагогічного спрямування (знижена успішність, погіршення відносин, гіперопіка чи невтручання батьків у справи надмірно емансипованих підлітків, підвищена ймовірність насильства, соціальні негаразди). Як засвідчили результати досліджень, у благополучних родинах досить часто трапляються випадки самоусунення батьків від виховання дітей не лише через їхню професійну зайнятість, а передусім небажання, байдужість, відсутність мотивації для їхнього професійного навчання і самоосвіти тощо. Більше того, батьківські обов’язки здебільшого виконують на біологічному рівні, а не культурно-соціальному.

    Важливим чинником для психолого-педагогічної самоосвіти батьків та підвищення їхньої педагогічної компетенції також є педагогічна культура.

    На жаль, педагогічна культура сучасних батьків, як засвідчують наукові дослідження, є недостатньо високою. Водночас, наприклад, у Японії, практично кожна жінка має вищу педагогічну освіту, насамперед для того, щоб бути доброю вихователькою своїх дітей, вміти передати їм свої знання та вміння.

    Невипадково В. Сухомлинський зазначав, що педагогічна культура батьків слугує необхідною передумовою виконання майбутнім громадянином свого обов’язку перед суспільством: “Без турбот про педагогічну культуру батьків неможливо розв’язати жодного завдання, що стосується навчання та виховання. Батьківська педагогіка, тобто елементарне коло знань матері та батька про те, як істота, що народилася від людини, стає людиною – це фундамент, основа всієї педагогічної теорії та практики”

    Педагогічна культура батьків – це важлива складова загальної культури, в якій втілено накопичений людством досвід соціокультурного виховання дітей і підлітків у сім’ї. Вона слугує власне соціально-педагогічній діяльності батька і матері, допомагає їм уникнути традиційних помилок у сімейному вихованні, знаходити правильні рішення в нестандартних ситуаціях. Педагогічна культура батьків включає такі складові: систему знань із педагогіки (етнопедагогіки), психології (етнопсихології), соціології, етики, естетики, фізіології зростаючої особистості; уміння використовувати ці знання у практиці виховання; любов до дітей і виховної роботи з ними.

    Ефективні програми самоосвіти батьків запропонували американські вчені. Засновані вони на наданні психотерапевтичної допомоги різним типам сімей. Наприклад, концепція психотерапевта Хайма Жіно спрямована на «деневротизацію» емоційної сфери батьків завдяки усвідомленню ними своїх «почуттів, цінностей і очікувань» у процесі відкритого діалогу з дитиною. Цю роботу він рекомендує здійснювати у тренінгових групах батьків, поділяючи її на такі етапи:

    1. Створення комфортності, усвідомлення значущості спільних проблем учасників занять, виокремлення толерантного лідера (люди здатні до сприймання нових знань, продуктивного вирішення власних і спільних проблем за відсутності реальних загроз їм).

    2. Робота над подоланням стереотипів батьківського мислення, виявлення реальних причинно-наслідкових зв'язків між почуттями і вчинками їх та їхніх дітей.

    3. Формування конкретних навичок самоаналізу й аналізу поведінки дітей на основі усвідомлення амбівалентності (подвійності) людських стосунків. Через аналіз власних реакцій батьки доходять висновку про те, що емоційний досвід не є ні логічним, ні обґрунтованим, а існування на перший погляд суперечливих почуттів є більше нормою, ніж небажаним фактом у житті людини.

    4. Формування навичок психологічної адаптації, відкриття нових педагогічних підходів до нормування поведінки, успіхів у навчанні дітей та інших проблем сімейного виховання на основі індивідуального підходу до кожної сім'ї, дитини, батька, матері.

    Програма «Тренінг ефективності батьків» педагога і психотерапевта Томаса Гордона має на меті стимулювання процесу поступового самоототожнення батьків з  «моделлю демократичних взаємин». Працюючи з дітьми, які, на думку їхніх батьків, мали психологічні проблеми, Т. Гордон виявив, що насправді батьки були незадоволені своїми взаєминами з дітьми, не вміли вирішувати власні проблеми і проблеми дітей, взаємодіяти з ними. Вони відчували, що не можуть реалізуватися як батьки. Подоланню цього, на його погляд, сприяє вироблення здатності говорити про свою дитину в термінах конкретних особливостей і фактів її поведінки, а не оцінок її як особистості; усвідомлення важливості власної поведінки стосовно поведінки своїх дітей; відвертість у спілкуванні; розуміння захисних реакцій дітей на несправедливі вимоги; запобігання авторитарності у взаєминах з дітьми.

    Отже, психолого-педагогічна самоосвіта батьків, як важливий чинник підвищення їхньої педагогічної компетенції спрямована на визнання ними рівноцінності дитини і дорослого як особистостей, спільне особистісне зростання, розвиток співпереживання і співчуття, формування навичок саморегуляції поведінки. Тому батькам обов’язково потрібно займатися самоосвітою для підвищення їхньої педагогічної компетенції.