…22 січня 1918 року Центральна Рада зважиласяна довгоочікуваний у народі крок - проголосила IV Універсал, текст якого зачитав Михайло Грушевський на засіданні Малої Ради в ніч з 24 на 25 січня, де… «Однині Українська Народня Республіка стає самостійною, ні від кого незалежною, Вільною, Суверенною Державою Українського Народу…». Далі Універсал закликав боронити край від «так званих большевиків та інших напасників», але хто мав робити цю святу справу, коли нижче в поважному документі було вказано «розпустити армію зовсім»?. Натомість пропонували «завести народну міліцію»?

   І коли з холодної півночі на Київ посунула напівп’яна, здичавіла од присмаку людської крові більшовицька багатотисячна зграя під орудою Міхаїла Муравйова, захищати сивочолу Україну виявилося нікому, окрім кількасот юнаків Першої української юнацької школи імені Богдана Хмельницького на чолі із сотником Аверкієм Гончаренком та сотні Студентського Січового Куреня зі старшиною Омельченком - студентом Українського народного університету в Києві.

   29 січня 1918 року. За кілька хвилин по дев’ятій ранку більшовики рушили на позиції українського воїнства. Йшли не криючись, широкими кроками окупантів.Шаленим роєм задзижчали кулі українських кулеметів. Але войовнича більшовицька орда вперто просувалася вперед.

   Бій тривав увесь день. Стримати багатотисячне більшовицьке військо силами кількох сотень юних доль - це більше, ніж подвиг. Падали, обіймаючи промерзлу чернігівську землю, нерозквітлі пуп’янки української державності.І тоді сотник Гончаренко наказав залишати поле бою, аби зберегти решту ще живих побратимів. Відходили до потяга, що вцілів, по той бік станції Крути.

32 студентів більшовики раптово оточили й захопили в полон. Лише четвірці юнаків дивом вдалося врятуватись, а 28 прийняли мученицьку смерть. Страшно читати спомин учасника бою гімназиста Левка Лукасевича, який у книжці «Роздуми на схилку життя» свідчить: «Майже всі, кого взяли до полону, були більшовиками по-звірячому покалічені під час розстрілу».

   …Крути і нині дотикаються променями гіркотної печалі кожного українця. Історію створюють люди. І нове покоління обирає чи то власний тягар непевності, чи смолоскип палаючої свободи. Крутянці обрали волю - вони виявилися свідомішими від більшості своїх ровесників, навіть мудрішими за деяких великодержавних мужів того часу. І заплатили дорогою ціною - власними життями. Їх давно оплакали батьки і неціловані наречені. Їх і досі оплакує Україна. Їхній подвиг шанують і поважають ліцеїсти.

ШЕЛЕСТ БОГДАНУ,

ученицю 11 класу,

 

та її вчителя

ПРОЦИК ЛЮДМИЛУ ГРИГОРІВНУ

з ІІ місцем

на ІІІ етапі

VІІІ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка

 

Бажаємо успіхів та нових звершень!

«Євреїв все ведуть без кінця. Люди ховають їх,

але німці їх знаходять і забирають. І до цього

часу чути стрілянину в Бабиному Яру...»

Ірина Хорошунова  «Перший рік війни»

   У 1933 році до влади в Німеччині прийшов Адольф Гітлер, який затвердив у країні націонал-соціалістичний режим. Цей режим ґрунтувався на нацистській расовій доктрині, згідно з якою німці–«арійці» належали до вищої раси, а євреї вважалися Untermenschen - недолюдьми.

   У 1939 році німецька армія окупувала Польщу, розв'язавши тим самим Другу світову війну. Низка легких перемог на початку війни дала Гітлеру можливість втілити свої задуми в життя. Він почав знищення єврейського народу. У виявлених після закінчення війни документах зазначено, що остаточною метою Гітлера було повне знищення всіх євреїв у всьому світі. Для виконання цього плану євреї були зігнані в гетто, були організовані трудові, концентраційні табори і табори знищення, в які доставлялися євреї; нездатних трудитися вбивали відразу, решта була приречена на смерть від голоду і хвороб.

   За роки війни нацисти знищили близько 6 мільйонів євреїв, з них півтора мільйона дітей, що становило приблизно третину загальної чисельності євреїв в усьому світі на той час. Планомірне знищення євреїв не можна назвати просто актом геноциду, настільки безпрецедентним воно було за масштабами, опрацьованості і реалізації. Це була спроба знищити цілий народ, де б не перебували його представники. Саме тому геноцид єврейського народу в роки війни отримав назву Голокост .

   У цей день, День скорботи і пам’яті, ми, вчителі та учні Іванківського районного ліцею, приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повториться! Будемо пам’ятати...

"Я схиляюся перед дивним мистецтвом

 цієї геніальної українки".

       Пабло Пікассо

   24 січня учні 10 класу знайомились з творчістю відомої землячки, народної художниці України, лауреата Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка Марії Примаченко. З художницею, яка своєю творчістю прославила рідну Іванківщину та відкрила оригінальну сторінку самобутнього мистецтва світової культури. Її творчість – це  феномен дивовижного сплаву конкретного мислення, інтуїції, фантазії і, нарешті, підсвідомого, коли виходять у світ небувалі, часом химерні образи, вигадливі декоративні композиції, які щедро

випромінюють енергію доброти й наївного зачудування світом. Творчість великої української художниці є незбагненним, утаємниченим і прекрасним явищем, яке упродовж тривалого часу привертало і буде привертати увагу дослідників і шанувальників мистецтва.

   Учні переглянули мультфільми, які були створені на основі картин художниці, розглянути альбоми з репродукціями картин та поділились своїми враженнями від її робіт. Її роботи ніби перенесене зображення рідної поліської природи, у її картинах

знаходять втілення образи фантастичних чудовиськ і птахів. За цими роботами стоїть велика, різноманітна школа народного мистецтва, багато вікова культура народу. Це ніби згусток емоційних вражень і від казок, і від легенд, і від самого життя.