Відзвучали останні оплески, останні акорди музики... Спорожнів зал, погасло світло. Так буває в театрі, у житті все інакше. Дія іде за дією, змінюється тільки фабула, з'являються нові герої. Завтра 26 випускників Іванківського районного ліцею почнуть писати нову п'єсу.

Десь за горизонтом вже надія зріє.

Десь за горизонтом їхнє майбуття,

Там нові дороги, там жагучі мрії,

Там на них чекає вже нове життя!

У добрий шлях! 

         Від щирого серця вітаю Вас зі святом останнього дзвоника. Сьогодні – надзвичайно урочистий та водночас хвилюючий день. Адже одинадцятикласники залишають стіни рідної школи, де вчителі заклали їм міцні підвалини знань, виховали патріотизм, людяність, щедро засіяли душі та серця вічним і добрим.

         І вже незабаром випускники мають обрати свою життєву дорогу, поглиблювати знання, навчатися професії. Вірю в те, що саме Ви, дорогі діти, будете жити та розбудовувати  квітучу, європейську та єдину Україну, де найвищими цінностями є демократичні стандарти, верховенство права та висока взаємна відповідальність громадянина і держави.

         Щиро дякую батькам за виховання дітей. І хоча нині наша держава переживає непрості часи,  бажаю Вам невичерпного оптимізму та віри у світле майбутнє своїх дітей. Миру Вам, добра та злагоди!

      У травні, коли розцвітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника. Воно радісне, бо сповіщає про закінчення навчання й початок канікул, та водночас сумне. Адже сьогодні дзвоник востаннє пролунає для наших випускників.

      Дорогі наші одинадцятикласники! Бажаю вам упевнено крокувати у доросле та щасливе життя, вдало скласти ЗНО, вступити до обраних вищих навчальних закладів, зробити правильно свій життєвий та професійний вибір і завжди йти дорогою  добра.

      А учням ліцею бажаю гарно відпочити, набратися сил і у новому навчальному році досягти ще більших успіхів, ніж у цьому.

      Хочу звернутися із словами подяки до батьків.  Наше навчання і виховання було б неможливим без Вашої підтримки, допомоги і розуміння. Спасибі Вам за Ваших дітей! Бажаю Вам добра, здоров'я, злагоди у родинах!

     Дякую педагогам за їхню віддану працю, за те душевне тепло, яким вони щедро діляться з вихованцями. Бажаю своїм колегам невичерпної енергії, задоволення від праці і, звичайно, хорошого відпочинку!

     Нехай останній дзвоник пролунає в кожному серці радісним настроєм, миром, вірою у завтрашній день, надіями і сподіваннями!

З повагою,

Надія Федірко, директор ліцею

Моїм дорогим вчителям присвячується…

Богдан Вождаєнко

Я крокую рано-вранці,
Сповнений нових ідей,
В кращий заклад для навчання
Наш Іванківський ліцей.
Знов веселий дзвоник кличе
На лінійку кожен клас,
І, як сонечко весняне,
Наш директор йде до нас.
Завжди мила і привітна
З посмішкою на лиці,
Повна грації й тендітна
З мікрофоном у руці.
Всім знайде хороше слово
І розрадить в важкий час.
В нас Федірко – просто супер!
Йдіть навчатися до нас.

Налагоджена у ліцеї в нас робота,
Мов гвинтики в годиннику працюють вчителі.
І щоб усім нам добре тут навчалось,
Тут Білохвост відзнаки чималі.
Координує весь процес навчальний,
З документацією завжди допоможе.
Усе роз”яснить і підкаже вчасно,
Ніхто тактовніше зробити це не зможе.

Рідну мову поважати,
Чуть її пташиний спів,
Української навчатись
Я б у Процик лиш хотів.

Зовні ніби і сувора,
Дуже добра у душі.
Весь талант свій в мене вклала -
Я пишу тепер вірші.

А хто найбільш піклується про нас?
Якщо хтось захворів-для неї це вже драма.
Хто математикою добре «грузить» нас?
Всі зрозуміли-так, це наша класна мама.

Що Поліщук талановита в нас
Ще й добра господиня – ми це знаєм.
Торти смачні бува пече для нас,
А провинились- п*ять раз прибираєм.
Вазонами заставлений весь клас,
Вона їх любить, мов мала дитина.
Так затишно і добре в класі в нас,
Коли опікується ним така людина.

З Кривульською я МАН свою писав,
Талановитий вчитель, що і говорити.
ну трішки строга, що поробиш – є,
Та це не заважає всім її любити.
Мов ластівка урок в неї летить,
Цікаве знов щось нам розповідає.
Ну як її предмети не любить? -
Коли вона так класно викладає.

Ось Рябушенко в клас до нас зайшла
І колесо історії знов почало крутитись,
Історикам усім вона в нас фори дасть,
У вчительки такої є чому повчитись.
Немов по нотах пара знов пройде,
Поринем в вир подій, перелистаєм дати.
З історією я почав дружить, з тих пір,
Коли вона в нас почала її читати.

А Димарчук – суцільна доброта -
Уміє пояснить, уміє розказати.
До різних конкурсів й олімпіад готує нас,
Та головне, уміє жартувати.

Хоч, скажем, й не легкий її предмет,
Та так вона уміє поєднати
І працю, й відпочинок кожен раз,
Немає слів, прошу аплодувати!

Сучасний світ на місці не стоїть,
Вже перший клас комп*ютер став вивчати.
Та маємо хороших вчителів,
 Що вчать мистецтво книги цінувати.
Такою є для мене Марущак.
Бернарда Шоу та Ібсена ми вчили.
І так вона змогла ці твори нам подать,
Що душу вони всю заполонили.

Як учимо предмет, всі знають це давно,
Від вчителя залежить, можна й не казати.
Та хімію ми залюбки вчимо -
Малащенко уміє викладати.
Ми разом дослід знову проведем,
Реакцію цікаву споглядаєм.
Як добре, що хороший хімік в нас,
За що її ми любим й поважаєм.

Дитинство десь за обрій попливло,
В життя доросле маєм крокувати.
І як цікаво пізнавати світ,
І мови різні змогу мать вивчати.
Із малку я англійську мріяв знати,
І долі дякую за те, що склалося все так.
Прекрасні вчителі були у мене з неї -
Бамбура, Волохович, Наумчак.

Я знову поспішаю на урок,
Хоч в коридорі весело ще й гомінко.
Із настроєм я на іспанську йду
До нашої чудової Пархоменко.

Із фізикою майже я на «ти»,
І знаю кому дякувати маю.
За батьківське тепло, за щирість й доброту,
Я Овсієнка дуже поважаю.
Встигає за урок він тему пояснить
І надскладні задачі навчив як розв”язати.
І завжди він знайде для нас хоч п”ять хвилин,
Щоб щось нове й цікаве розказати.

Мов вулик знову наш вирує клас,
Готуємося всі до фізкультури.
З викладачами нам везло завжди
І Ніколаєнко в нас доброї натури.
Навчив всьому, що сам вміє робить,
Ходив із нами завжди на змагання.
І хвилювавсь за кожного із нас,
Він супермен з фізичного навчання.

Черговий йде за розкладом урок
У класі тиша, не чути навіть гомін.
Сьогодні інформатика у нас
її читає мудрий наш Єрьомін.
Ми з ним комп”ютер вчили залюбки,
Вивчали схеми, все програмували.
Цікавими уроки ці були
Та час минув і ми дорослі стали.

З Бігоцьким ми учились крокувать,
Вітчизну захищати як вивчали.
Що вчитель добрий він, ми знали вже давно,
Що справжній патріот – недавно взнали.
Цікавий жарт доречно розповість,
Лукаву посмішку до класу посилає.
Дівчатам він завжди слабинку дасть,
Із хлопців козаків виховує й навчає.

Щоб ми інтелігентними були,
Людської взнали  тонкощі натури,
Всьому цьому навчила нас Гусак -
Учитель із художньої культури.

Мистецтво живить розум і уяву,
Ми це відчули на собі не раз.
Вона завжди розповідала так цікаво,
Що зачарованим сидів весь клас.


Не можу я сьогодні не згадати,
Іще одну учительку мою.
Яка навчила літери писати
І у країну знань ввела мене свою.

Учила не лише читати й рахувати,
Але й любить життя і рідну Україну.
Чотири роки опікала вона нас
І їй вдалось підняти гідну зміну.
Закрию очі й бачу як іду
З букетом квітів перший раз у перший клас.
Лозенко! Люба вчителько моя,
Слова подяки ці звучать для вас.