З 1999 року указом Президента України, 14 жовтня відмічають День українського козацтва. Цікаво, що святкування Дня українського козацтва збігається зі святом Покрови Пресвятої Богородиці. З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Запорожці мали на Січі церкву на честь Покрова Пресвятої Богородиці, з її іконою. Окрім того, споконвіку на свято Покрови Пресвятої Богородиці в Україні відбувалася Велика рада, яка обирала гетьмана та визначала, як козацтву жити далі.

       Турецькою мовою слово "козак" означає волоцюга, забіяка, розбійник. Очевидно, саме звідти воно й прийшло в Україну. Певно, не самі придумали собі наймення захисники нашого краю, а одержали його від ворога і воно тут прижилося, зовсім утративши негативний відтінок. Бо козак в Україні став синонімом лицарської доблесті й благородства.

       Запорозька Січ стала першим на території України політичним формуванням з усіма ознаками республіки. Вона довго зберігала свою незалежність та посідала визначне місце в міжнародних відносинах. Європейські держави встановлювали з нею дипломатичні відносини та шукали військового союзу. Саме тут зародилася перша в світі демократична буква основного закону (Конституція Пилипа Орлика), яку і понині можна вважати взірцем побудови демократичного устрою.

       Існував у запорожців цікавий звичай. Їх курені були завжди відкриті. Мандрівник чи перехожий може зайти туди, погостювати, попоїсти і рушити далі в дорогу. І це навіть якщо господаря немає вдома. Однак існувало суворе правило, з куреня нічого не виносити, а інакше – покарання. А як хтось знайде якусь річ на Січі, прив’язує її до високого стовпа. Як за три дні власник не знайдеться, то і річ переходить у володіння того, хто її знайшов.

       Збереглися цікаві факти про козаків, в яких розповідається про дивний козацький човен, який був прообразом сучасного підводного човна! Він мав два днища, між якими клався баласт для занурення у воду. А в висунуту над поверхнею моря трубу – праобраз майбутнього перископа – стерновий вів спостереження, пильнував, чи не з’явиться турецька галера. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода.  Коли козаки наближались до ворога баласт викидався, човен несподівано піднімався на поверхню води, а козаки з’являлися ніби з морського дна. Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з’являлися з самісінького дна моря.

       Козацьке військо одне з перших в світі почало застосовувати так звані "шанці" тобто окопи, земляні вали які захищали стрільця від вражих куль в полях, даючи змогу вести прицільний вогонь з рушниць!

       7 по 9 жовтня в Іванківському районному ліцеї відбулася акція «Допоможемо лікарні», в рамках якої ліцеїсти приносили сирі овочі, вирощені на власних присадибних ділянках (та навіть куповані), для забезпечення харчування хворих в зимовий період. Активно взяли участь в акції учні 9 та 10 класів.

       Адміністрація ліцею дуже вдячна тим, хто був небайдужий та взяв посильну участь в акції.

      08 жовтня в ліцеї відбувся семінар-практикум для вчителів світової літератури Іванківського району на тему «Компетентна людина – людина діяльнісна». В рамках семінару вчитель світової літератури ліцею Марущак Ольга Володимирівна (вчитель вищої кваліфікаційної категорії, вчитель-методист)  представила до уваги гостей літературно-музичну композицію у 10 класі “Ау! - і все - крізь роки і печалі” та провела відкритий урок в 11 класі за темою “Своєрідність світобачення Ф.Кафки та його художнього втілення в оповіданні «Перевтілення». Грегор Замза та його родина”. Крім того Ольга Володимирівна мала нагоду поділитися своїм досвідом на тему “Компетентна Людина – людина діяльнісна” з колегами. В теплому колі пройшло обговорення проведених заходів. 

Риторика – королева наук

Анастасія Дромашко

    Я – українка. В моїх жилах тече українська кров. Моє коріння на українській землі лягло ще за дідів-прадідів. Я не заперечую існування багатьох чудових країн, але моя тут лише одна. Я з дитинства вчу українських пісень, а зараз і сама можу заспівати будь-яку. Я люблю Пушкіна і Гете, але найріднішими для мене є Шевченко і Франко. Я володію п’ятьма мовами, та з них тільки одна – своя. Я обожнюю носити вишиванку і заплітати волосся в косу. Я люблю слухати шум житніх полів і сидіти під променями палкого сонця. Я люблю дивитися в захмарене небо і мріяти про майбутнє. Я обожнюю звучання кобзи і бандури. Я не уявляю свого життя без пісні солов’я.

    Я вірю в єдність нашого народу. Я – українка, і я пишаюсь своїм походженням.