Уроки іноземної мови в ліцеї – це час наполегливої праці і розваг. Проект «Мода і я» був однаково цікавим для дівчат і хлопців. А тренувальні вправи з піснями піднімають настрій. 

    Восьмикласники почали вивчення німецької мови. Нова мова, нова культура – це завжди цікаво і захоплююче.

    30 вересня в Центрі дитячої та юнацької творчості відбувся районний збір лідерів учнівського самоврядування. Серед запрошених були президент ліцею Швець Анна, учениця 10-Б класу, та член президентської команди Лещенко Андріана, учениця 10-А класу.  Вони взяли активну участь в проведенні  національно-патріотичного квесту «Україна – єдина країна»,  в якому продемонстрували свої знання про рідний край та Україну в цілому, познайомилися з представниками шкільних комісій та взяли участь в обговоренні плану заходів на  навчальний рік.  Святковий виступ Лещенко Андріани з щирою патріотичною піснею «Україна – це ми» став окрасою заходу.

Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша... Незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Скривлений дитячий черевик.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дрімучих згар.

Дивися Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум'ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути.

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути!

Будь проклят той, хто скаже нам: прости!

Сьогодні Україна вшановує пам’ять про трагедію Бабиного Яру.

   Бабин Яр – це всесвітньо відоме місце, що стало символом Голокосту, найбільшим інтернаціональним цвинтарем в Україні.

   26 вересня 1941 р. відбулася нарада німецько-фашистської окупаційної влади, на якій розглянули заходи щодо ліквідації єврейського населення Києва. Визначили місце розстрілу — Бабин Яр, один з найбільших на території Києва яр, де можна було б заховати тисячі трупів. Було розроблено маршрут, визначено місце збору осіб єврейської національності. Великий район, що прилягав до Бабиного Яру, було надійно оточено, аби в місті не довідалися про страти. Вранці 29 вересня тисячі євреїв прийшли до зазначеного в наказі місця. До настання темряви німці встигли розстріляти лише дві третини з тих, хто прийшов, майже 22 тисячі.

   Протягом 1941-43 років у Бабиному Яру було розстріляно 621 члена Організації українських націоналістів, 100 матросів Дніпровського загону Пінської воєнної флотилії, знищено 5 циганських таборів. За оцінками, за три роки у Бабиному Яру було розстріляно від 70 000 до 200 000 чоловік.

   Трагедія  Бабиного Яру є спільною для всіх, хто живе в Україні. Вона немає національних ознак чи терміну давності, і наш обов’язок – не лише з гідністю вшанувати пам’ять загиблих, але й не дати забути молодому поколінню, скільки крові було пролито на цій землі. Адже, лише пам’ятаючи історію, можна зрозуміти ціну справжнім цінностям – життю і свободі людини.

   Тож ліцеїсти сьогодні вкотре згадали про криваві сторінки нашої історії та вшанували пам'ять про жертв розстрілу в Бабиному Яру хвилиною мовчання.