7 березня перший урок у 10 класі був присвячений вшануванню пам’яті Т.Г.Шевченка в Україні та світі, адже весь світ шанує нашого видатного земляка (128 пам’ятників встановлено у 35 державах світу). Цікаві факти, досі не всім відомі, фото кращих зразків монументальної Шевченкіани, історії створення деяких пам’ятників захопили увагу учнів.

           Одинадцятикласники 7 березня визначали кращих знавців життєвого та творчого шляху Т.Г.Шевченка у своєму класі на захоплюючій літературній грі-вікторині. У запеклій боротьбі після трьох раундів кращими визнано Радченко Діану та Лещенко Ірину.

           ВІТАЄМО!

           7 березня 2014 року у 8, 9 класах була проведена читацька конференція «І мене в сім’ї великій,  в сім’ї вольній,  новій…» присвячена 200-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка.

Всі присутні пройнялися світовою величчю Кобзаря і його значимістю для всіх людей. На заході учні декламували вірші Т.Шевченка,  слухали  повідомлення, які розкрили неосяжний талант українського генія, визначили його літературну та художню спадщину. Ліцеїсти мали виняткову можливість послухати пісні у виконанні Правдивої Катерини у супроводі бандури та у записі чоловічої групи хорової капели «Думка».

Є надія, що захід запам’ятається учням і вони завжди звертатимуться до живого слова Тараса Шевченка, до його багатої спадщини, яка є цілющим життєдайним джерелом для кожного українця.

     Жінка… Як багато в цьому слові тепла, ніжності, любові. Жінка-мати, бабуся, сестра, донька, кохана, подруга. Скільки всього вона знає, вміє, може, а ще скільки навчиться  протягом життя, бо немає в світі тієї професії, якою б не оволоділа жінка, немає такої справи, з якою б вона не справилася, немає такої перепони, яку б не подолала. Вона ціною власного життя захистить своїх дітей, тепло її долонь розтопить кригу жорстоких сердець, її велика душа ладна широкими крильми обійняти всю планету, аби тільки зберегти життя на ній.

                                 В руках жіночих, ніжних, материнських,

                                 Тріпоче крильцями свята людська душа,

                                 Палає мудрість вогником надії

                                 І слід навіки в серці залиша…

                                 В них – шум морів далеких, гомін волі,

                                 Роса і шелест листя навесні,

                                 Вони світанком пахнуть, ласкою, любов’ю,

                                 Жіночі руки – найкращі на землі!

     Мама… Ми називаємо її берегинею сімейного вогнища, а рідко задумуємося над тим, як їй вдається встигнути зробити одночасно скільки справ і як багато сили в неї це віднімає. Ми сприймаємо все, як годиться, і забуваємо дякувати їй, забуваємо радіти тому, що вона завжди поряд з нами. Та єдина, яка точно підтримає, підкаже вихід, пробаче, найрідніша в усьому світі!       

             Тож нехай квіти всього світу впадуть вам до ніг, любі жінки!

             Нехай краса ваша не в’яне ніколи!

             Нехай Господь оберігає вас і доля дарує вам довгі щасливі літа!