Пам'ять серця

Домашня

Категорія: Новини ліцею

Трагедія 1932-1933 рр. ось уже 84 роки щемить, тужить у зраненому серці, котиться пекуча сльоза скорботи у роз'ятрене тіло матері-України.Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що це було на землі. Але світ не розколовся, сонце сходить, земля обертається, як їй і належить. І ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, ми - єдині спадкоємці всього, що було.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після страшних років голоду. Вона завжди буде об'єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією. Адже й нині живе у пам'яті народу прокляття тим, хто збиткувався над його долею і життям. Ще й досі у сни людей приходять ці похмурі тіні, ще й досі кровоточать роз'ятрені серця, болить душа, що звідала горя до краю.

У Іванківському районному ліцеї вже вкотре вшанували трагічну подію, яка спіткала Україну у 1932-1933 роках. Ліцеїсти разом з педагогами пероглянули відео «Мамо, мамо», в якому оспівується весь жах та трагедія Голодомору, та вшанували хвилиною мовчання тих, хто загинув голодною смертю.

А 25 листопада о 16 годині запалимо свічечку пам'яті на своїх підвіконнях. Нехай вони тужливо горять і не дають нашій пам’яті забути, а серцям зачерствіти. Зробімо все для того, щобніколи, за жоднихобставин, подібнатрагедіябільше не спіткалаУкраїну.

Хай світловідсвічки у небо летить,

Хоча б одну душу зігріє в цюмить.

Щоб душа ця загублена спокійзнайшла

І увічність до Бога вона відійшла.