ЇХ ПОДВИГ - НЕМЕРКНУЧА ЗІРКА » Іванківський ліцей Іванківської селищної ради

Домашня

ЇХ ПОДВИГ - НЕМЕРКНУЧА ЗІРКА

Категорія: Позакласна робота » Патріотичне виховання

Мета: розповісти учням про важливість перемоги над фашизмом, познайомити їх з ветераном Великої Вітчизняної війни Мельниченком Іваном Мусійовичем, з його спогадами про немеркнучий подвиг людей; виховувати в учнів відразу до війни, патріотичні почуття.

Хід заходу:

1. Слово вчителя.

Давно відлунали залпи Другої світової війни. Тяжкі страждання випали на долю воєнного покоління, разом з яким ми цього року святкуємо 65- річницю Великої Перемоги.

Дуже багато горя принесла війна на нашу рідну землю, у кожну хату. Мільйони жителів забрала, а ще більше скалічила. Що може бути страшніше, коли гинуть рідні, батьки, сини, дочки?

Тому сьогодні ми вшановуємо пам’ ять тих, хто не повернувся з поля боя, схиляємо голови перед мужністю і стійкістю наших прадідів, дідів, батьків, які пройшли палаючими дорогами Великої Вітчизняної війни. Воєнне покоління зробило все, щоб ми жили у мирі і берегли мир і спокій на нашій згорьованій землі.

Згадаємо всіх поіменно,
Горем згадаєм своїм.
Це потрібно не мертвим,
Це потрібно живим.

Сплять солдати в степах
Під волошковим небом Європи.
А розквітлому щастю, здається, немає кінця.
Біля Волги й Дніпра заросли пшеницями окопи,
Тільки в шрамах солдатських
Печаляться наші серця.

Давайте на честь тих, хто не повернувся з полів боїв Великої Вітчизняної війни, запалимо свічку і вшануємо їхню пам’ ять хвилиною мовчання!

Про нашого земляка, сьогоднішнього гостя Мельниченка Івана Мусійовича можна сказати такими рядками:

Не пускали мене воювати
Яблуневі, вишневі сади,
Не хотіла і мати пускати,
Але тихо сказала: « Іди!»
Подивилась у вічі: « Бо треба…»
Вже на заході грізно гуло,
І, як хмара, вечірнього неба,
Серед поля лежало село.
Причувалися стогони й дзвони,
Що віщують навалу біди.
При дорозі джерельце бездонне
Стукотіло, як серце: «Іди!»
На шляху шикувались солдати,
На травиці – сльоза чи роса…
І стояла на вигоні мати,
А за нею – поля й небеса.

- Слово надається ветерану Великої Вітчизняної війни Мельниченку І.М.

- Підсумок. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами! 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як століття.

Хіба забудеш, як палили хати?
Гойдались мертві у страшній петлі?
І на шляху валялися хлоп’ ята
Багнетами прибиті по землі?
Хіба ж забудеш, як сліпого діда
В звірячій злобі витягли крізь дим,
До танків прив’ язали, людоїди,
І розірвали надвоє живим?

У роки війни в Україні загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б пізнали радісних хвилин…

Безіменні! О ні! Кожен має ім. я!
Обеліски в безсмертя підносить земля,
А над ними вогонь вічним сяйвом горить.
І його не згасить, не згасить, не згасить!
В ньому біль наш і пам’ ять, і вічна любов,
України коханої кров.

Як дорого коштує перемога! У цього свята три кольори. Перший колір – червоний, колір гарячої крові, якою полито кожен клаптик землі. Другий колір – розквітлого саду. Біло пінний його прибій, як найсвітліші сни солдатські, що ожили. Третій колір – колір удовиних хусток. Якби вітром зірвало їх раптом із сивих голів матерів і дружин солдатських, закрили б вони усе небо чорними птахами неперебутнього горя.

Усе витримали – і перемогли.

Через війну вели усі дороги.
Через біду, пекельний страх.
Щоб квітло сонцем свято Перемоги
І радістю світилося в очах.
Вітаємо зі святом Вас щиро!
Живіть здорові в щасті і в теплі!
Бажаємо Вам любові, щастя, миру
На нашій рідній і святій землі!

- Давайте заспіваємо пісню « Катюша» і подякуємо Івану Мусійовичу за цікаву незабутню зустріч.