Від щирого серця вітаю Вас зі святом останнього дзвоника. Сьогодні – надзвичайно урочистий та водночас хвилюючий день. Адже одинадцятикласники залишають стіни рідної школи, де вчителі заклали їм міцні підвалини знань, виховали патріотизм, людяність, щедро засіяли душі та серця вічним і добрим.

         І вже незабаром випускники мають обрати свою життєву дорогу, поглиблювати знання, навчатися професії. Вірю в те, що саме Ви, дорогі діти, будете жити та розбудовувати  квітучу, європейську та єдину Україну, де найвищими цінностями є демократичні стандарти, верховенство права та висока взаємна відповідальність громадянина і держави.

         Щиро дякую батькам за виховання дітей. І хоча нині наша держава переживає непрості часи,  бажаю Вам невичерпного оптимізму та віри у світле майбутнє своїх дітей. Миру Вам, добра та злагоди!

      У травні, коли розцвітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника. Воно радісне, бо сповіщає про закінчення навчання й початок канікул, та водночас сумне. Адже сьогодні дзвоник востаннє пролунає для наших випускників.

      Дорогі наші одинадцятикласники! Бажаю вам упевнено крокувати у доросле та щасливе життя, вдало скласти ЗНО, вступити до обраних вищих навчальних закладів, зробити правильно свій життєвий та професійний вибір і завжди йти дорогою  добра.

      А учням ліцею бажаю гарно відпочити, набратися сил і у новому навчальному році досягти ще більших успіхів, ніж у цьому.

      Хочу звернутися із словами подяки до батьків.  Наше навчання і виховання було б неможливим без Вашої підтримки, допомоги і розуміння. Спасибі Вам за Ваших дітей! Бажаю Вам добра, здоров'я, злагоди у родинах!

     Дякую педагогам за їхню віддану працю, за те душевне тепло, яким вони щедро діляться з вихованцями. Бажаю своїм колегам невичерпної енергії, задоволення від праці і, звичайно, хорошого відпочинку!

     Нехай останній дзвоник пролунає в кожному серці радісним настроєм, миром, вірою у завтрашній день, надіями і сподіваннями!

З повагою,

Надія Федірко, директор ліцею

Моїм дорогим вчителям присвячується…

Богдан Вождаєнко

Я крокую рано-вранці,
Сповнений нових ідей,
В кращий заклад для навчання
Наш Іванківський ліцей.
Знов веселий дзвоник кличе
На лінійку кожен клас,
І, як сонечко весняне,
Наш директор йде до нас.
Завжди мила і привітна
З посмішкою на лиці,
Повна грації й тендітна
З мікрофоном у руці.
Всім знайде хороше слово
І розрадить в важкий час.
В нас Федірко – просто супер!
Йдіть навчатися до нас.

Налагоджена у ліцеї в нас робота,
Мов гвинтики в годиннику працюють вчителі.
І щоб усім нам добре тут навчалось,
Тут Білохвост відзнаки чималі.
Координує весь процес навчальний,
З документацією завжди допоможе.
Усе роз”яснить і підкаже вчасно,
Ніхто тактовніше зробити це не зможе.

Рідну мову поважати,
Чуть її пташиний спів,
Української навчатись
Я б у Процик лиш хотів.

Зовні ніби і сувора,
Дуже добра у душі.
Весь талант свій в мене вклала -
Я пишу тепер вірші.

А хто найбільш піклується про нас?
Якщо хтось захворів-для неї це вже драма.
Хто математикою добре «грузить» нас?
Всі зрозуміли-так, це наша класна мама.

Що Поліщук талановита в нас
Ще й добра господиня – ми це знаєм.
Торти смачні бува пече для нас,
А провинились- п*ять раз прибираєм.
Вазонами заставлений весь клас,
Вона їх любить, мов мала дитина.
Так затишно і добре в класі в нас,
Коли опікується ним така людина.

З Кривульською я МАН свою писав,
Талановитий вчитель, що і говорити.
ну трішки строга, що поробиш – є,
Та це не заважає всім її любити.
Мов ластівка урок в неї летить,
Цікаве знов щось нам розповідає.
Ну як її предмети не любить? -
Коли вона так класно викладає.

Ось Рябушенко в клас до нас зайшла
І колесо історії знов почало крутитись,
Історикам усім вона в нас фори дасть,
У вчительки такої є чому повчитись.
Немов по нотах пара знов пройде,
Поринем в вир подій, перелистаєм дати.
З історією я почав дружить, з тих пір,
Коли вона в нас почала її читати.

А Димарчук – суцільна доброта -
Уміє пояснить, уміє розказати.
До різних конкурсів й олімпіад готує нас,
Та головне, уміє жартувати.

Хоч, скажем, й не легкий її предмет,
Та так вона уміє поєднати
І працю, й відпочинок кожен раз,
Немає слів, прошу аплодувати!

Сучасний світ на місці не стоїть,
Вже перший клас комп*ютер став вивчати.
Та маємо хороших вчителів,
 Що вчать мистецтво книги цінувати.
Такою є для мене Марущак.
Бернарда Шоу та Ібсена ми вчили.
І так вона змогла ці твори нам подать,
Що душу вони всю заполонили.

Як учимо предмет, всі знають це давно,
Від вчителя залежить, можна й не казати.
Та хімію ми залюбки вчимо -
Малащенко уміє викладати.
Ми разом дослід знову проведем,
Реакцію цікаву споглядаєм.
Як добре, що хороший хімік в нас,
За що її ми любим й поважаєм.

Дитинство десь за обрій попливло,
В життя доросле маєм крокувати.
І як цікаво пізнавати світ,
І мови різні змогу мать вивчати.
Із малку я англійську мріяв знати,
І долі дякую за те, що склалося все так.
Прекрасні вчителі були у мене з неї -
Бамбура, Волохович, Наумчак.

Я знову поспішаю на урок,
Хоч в коридорі весело ще й гомінко.
Із настроєм я на іспанську йду
До нашої чудової Пархоменко.

Із фізикою майже я на «ти»,
І знаю кому дякувати маю.
За батьківське тепло, за щирість й доброту,
Я Овсієнка дуже поважаю.
Встигає за урок він тему пояснить
І надскладні задачі навчив як розв”язати.
І завжди він знайде для нас хоч п”ять хвилин,
Щоб щось нове й цікаве розказати.

Мов вулик знову наш вирує клас,
Готуємося всі до фізкультури.
З викладачами нам везло завжди
І Ніколаєнко в нас доброї натури.
Навчив всьому, що сам вміє робить,
Ходив із нами завжди на змагання.
І хвилювавсь за кожного із нас,
Він супермен з фізичного навчання.

Черговий йде за розкладом урок
У класі тиша, не чути навіть гомін.
Сьогодні інформатика у нас
її читає мудрий наш Єрьомін.
Ми з ним комп”ютер вчили залюбки,
Вивчали схеми, все програмували.
Цікавими уроки ці були
Та час минув і ми дорослі стали.

З Бігоцьким ми учились крокувать,
Вітчизну захищати як вивчали.
Що вчитель добрий він, ми знали вже давно,
Що справжній патріот – недавно взнали.
Цікавий жарт доречно розповість,
Лукаву посмішку до класу посилає.
Дівчатам він завжди слабинку дасть,
Із хлопців козаків виховує й навчає.

Щоб ми інтелігентними були,
Людської взнали  тонкощі натури,
Всьому цьому навчила нас Гусак -
Учитель із художньої культури.

Мистецтво живить розум і уяву,
Ми це відчули на собі не раз.
Вона завжди розповідала так цікаво,
Що зачарованим сидів весь клас.


Не можу я сьогодні не згадати,
Іще одну учительку мою.
Яка навчила літери писати
І у країну знань ввела мене свою.

Учила не лише читати й рахувати,
Але й любить життя і рідну Україну.
Чотири роки опікала вона нас
І їй вдалось підняти гідну зміну.
Закрию очі й бачу як іду
З букетом квітів перший раз у перший клас.
Лозенко! Люба вчителько моя,
Слова подяки ці звучать для вас.

       8 травня відбувся традиційний ліцеївський спортивно-туристичний похід, або простіше кажучи, ліцеївська каша. Цього дня з нетерпінням чекали всі учні. Для одинадцякласників (команда «Дембеля») - це була вже «остання каша», для наймолодших ліцеїстів (команда «M&M's») – довгоочікуваний похід, про який вони чули вісім навчальних місяців.

       Розпочалось змагання конкурсом «Представлення», який включав в себе назву команду, девіз та туристичну пісню, найкращою стала команда «Шашлики». Далі команди бігали «Веселим експресом» по «станціях»: «Пісенна», «Танцювальна», «Веселкова», «Загадкова», «Скоромовка». Найбільше емоцій викликали спортивні змагання: на спортивній естафеті виграли «Дембеля», найсильнішою в перетягуванні канату була «Чайка». А ще були «Зайчата», «Грибники» та «Найсмачніша страва», «Солодкий скарб» (який знайшла команда «M&M's»)

       Переможцем (вже вдруге поспіль) стала команда 10 класу   «Шашлики».  Але найголовніше, що всі отримали масу позитивних емоцій, чудово провели час на свіжому повітрі, ще більше здружились. Адже ліцей – це єдина родина!